Естетика чистої негативності. Частина друга. Суб’єктивність в шагреневій шкірі

Анотація

Феномен естетики чистої негативності виник унаслідок втрати або свідомого ігнорування людиною постмодерну об’єктивної основи та визначальних суперечностей історичного процесу. «Дезертирство з історії» (Ортега-і-Гассет) через штучне утворення часопростору суб’єктивності спровокувало особливу ситуацію регресивної феноменологічної семантики з такою ж регресивною естетикою. Звуження життєвих сенсів як «зменшення людини» (К. Нойка) обумовило деградацію суб’єкта історії та обмеженість його екзистенційних прагнень суспільною функціональністю заради вітальності як такої. «Невідповідність власному поняттю» (Гегель) усіх соціальних верств в контексті їхнього місця та значущості в історичному процесі, регрес історичного розуму та деградація теоретичної самосвідомості людства породили ефект шагреневої шкіри суб’єктивності. Останній супроводжується невідповідністю спрощеного рівня мислення вкрай складним суперечностям об’єктивної реальності, симуляціями суб’єктивних реальностей, які виступають фрагментарними абстракціями, штучними стагнаціями опосередкувань, яким надається самостійний статус, неможливістю реалізувати суб’єктивні бажання у світі, що розпадається. В остаточному підсумку — сутнісною нездійсненістю. Означена дерегляція суб’єктивності «укорінена» в дерегляції внутрішніх та зовнішніх форм її не менш дерегльованого взаємовідношення з не менш дерегльованою історичною реальністю. Ця обернена система дерегльованих підсистем супроводжується не лише хаосом невідповідностей суб’єктивностей об’єктивній реальності — через ірраціональність та абсурдність вона рухається до семантичної порожнечі і реальної вичерпаності. Цим актуалізується необхідність повернення до розуміння закону фундаментальної основи історії та відтворення її сутнісного протиріччя у способі розв’язання всесвітньо-історичних суперечностей сьогодення.