Публікаційна етика

Журнал «Художня культура. Актуальні проблеми» дотримується принципів академічної доброчесності та загальновизнаних стандартів публікаційної етики. Редакційна політика журналу ґрунтується на засадах наукової відповідальності, неупередженості, конфіденційності, поваги до авторства та інтелектуальної власності.

Положення цієї політики поширюються на всіх учасників редакційного процесу: авторів, рецензентів, редакторів і членів редакційної колегії.

Загальні засади

Подані до журналу матеріали мають відповідати таким принципам:

  • наукова доброчесність;
  • достовірність результатів;
  • оригінальність тексту;
  • коректне цитування та оформлення джерел;
  • повага до авторських прав;
  • неупередженість редакційного розгляду;
  • конфіденційність рецензування.

Рішення щодо публікації ухвалюються виключно на підставі наукової якості матеріалу, його відповідності профілю журналу та редакційним вимогам.

Обов’язки редакції

Редакція:

  • забезпечує неупереджений і конфіденційний розгляд рукописів;
  • організовує рецензування поданих матеріалів;
  • ухвалює рішення про публікацію, доопрацювання або відхилення статті;
  • не допускає до публікації матеріали з ознаками плагіату, фабрикації, фальсифікації, маніпуляцій з авторством або інших порушень академічної доброчесності;
  • за потреби ініціює виправлення або відкликання опублікованих матеріалів;
  • не використовує неопубліковані матеріали без згоди автора.

Обов’язки рецензентів

Рецензент зобов’язаний:

  • надавати об’єктивну, аргументовану та фахову оцінку матеріалу;
  • дотримуватися конфіденційності;
  • не використовувати зміст рукопису у власних цілях до його публікації;
  • повідомляти редакцію про виявлені ознаки плагіату, дубльованої публікації, недостовірних даних чи інших порушень;
  • відмовитися від рецензування у разі конфлікту інтересів.

Обов’язки авторів

Автор, подаючи матеріал до журналу, підтверджує, що:

  • стаття є оригінальною;
  • матеріал не був раніше опублікований і не перебуває на розгляді в іншому виданні;
  • усі джерела та запозичення належно оформлені;
  • усі зазначені автори зробили істотний внесок у підготовку тексту;
  • у статті відсутні фабрикація, фальсифікація та інші форми недоброчесності;
  • використання ілюстративних, нотних, архівних, візуальних чи аудіовізуальних матеріалів є правомірним;
  • у разі виявлення суттєвої помилки автор зобов’язується повідомити про це редакцію.

Автор несе відповідальність за зміст статті, точність наведених даних, коректність посилань і належне оформлення використаних матеріалів.

Порушення публікаційної етики

До порушень публікаційної етики належать, зокрема:

  • плагіат;
  • самоплагіат без належного позначення;
  • фабрикація або фальсифікація даних;
  • дубльована публікація;
  • одночасне подання рукопису до кількох видань;
  • маніпуляції з авторством;
  • приховування конфлікту інтересів;
  • порушення авторських прав;
  • недоброчесне рецензування.

 

Маніпуляції з цитуванням
Журнал не допускає будь-яких форм маніпуляцій із цитуванням з боку авторів, рецензентів або редакторів.

До недоброчесних практик належать, зокрема:

  • надмірне самоцитування автора без належної наукової необхідності;
  • надмірне цитування журналу, в якому подається стаття, з метою штучного підвищення його показників;
  • «почесне» цитування впливових осіб, редакторів або інших авторів без предметної релевантності;
  • citation stacking — скоординоване взаємне цитування між авторами, групами авторів або виданнями з метою штучного збільшення метрик;
  • примусове цитування, коли додавання певних посилань прямо або опосередковано ставиться умовою рецензування, доопрацювання чи прийняття статті;
  • reviewer citation manipulation, коли рецензент без належного наукового обґрунтування вимагає включити посилання на власні праці або на певне видання.

Усі посилання в рукописі мають бути науково релевантними, змістовно виправданими та безпосередньо пов’язаними з темою дослідження. Редакція залишає за собою право перевіряти аномальні патерни цитування, зокрема надмірне самоцитування, непропорційне цитування окремого журналу, автора або кола авторів.

У разі виявлення маніпуляцій із цитуванням редакція може:

  • вимагати перегляду списку посилань;
  • відхилити рукопис;
  • замінити рецензента;
  • припинити розгляд матеріалу;
  • вжити інших заходів відповідно до політики публікаційної етики журналу.

Реагування на порушення

У разі виявлення ознак порушення публікаційної етики редакція має право:

  • призупинити розгляд рукопису;
  • запросити пояснення автора;
  • відхилити матеріал;
  • вимагати виправлення;
  • опублікувати повідомлення про виправлення;
  • відкликати опубліковану статтю.

Кожен випадок розглядається індивідуально.

Пов’язані політики. Питання, пов’язані з рецензуванням, плагіатом, конфліктом інтересів, використанням інструментів штучного інтелекту, виправленнями та відкликанням матеріалів, регулюються також іншими редакційними політиками журналу.

Заключні положення. Подання матеріалу до журналу означає згоду автора з редакційними принципами та правилами, викладеними в цій політиці.

Подання від головного редактора, редакторів і членів редакційної колегії
Якщо рукопис подано головним редактором, редактором, членом редакційної колегії або іншою особою, пов’язаною з управлінням журналом, такий матеріал розглядається за окремою процедурою з урахуванням потенційного конфлікту інтересів.

У таких випадках:

  • особа, пов’язана з поданням, не бере участі у первинному розгляді, доборі рецензентів, редакційному обговоренні та ухваленні рішення;
  • редакція призначає незалежного відповідального редактора, який координує розгляд рукопису;
  • рукопис передається на рецензування незалежним рецензентам, які не перебувають у професійній, адміністративній чи особистій залежності від автора;
  • рішення щодо публікації ухвалюється без участі автора-посадової особи;
  • у разі публікації статті журнал забезпечує наявність декларації про конфлікт інтересів або заяви про його відсутність.

Систематичне опублікування матеріалів редакторами або членами редакційної колегії у власному виданні не повинно створювати переваг у розгляді рукописів і не може впливати на незалежність редакційних рішень.