Репертуарна стратегія театру «Київ Модерн-балет» після повномасштабного російського вторгнення в Україну: прем’єри балетів «Завтра», «ДискриміНАЦІЯ» і «За хвилину до Різдва»

Анотація

У лютому 2022 року, після початку великого російського вторгнення в Україну, Академічний театр «Київ Модернбалет» на декілька місяців зупинив свою діяльність. Проте вже протягом 2023 року оновлена трупа під керівництвом хореографа Раду Поклітару представила прем’єри трьох балетів. Балет «Завтра» в постановці Поклітару на музику середніх частин Першого і Другого фортепіанних концертів Фридерика Шопена продовжує традицію балетних «шопеніан»: півгодинна безсюжетна композиція намагається вхопити відчуття майбутнього, завтрашнього дня, яке в перші місяці великої війни здавалося втраченим назавжди. Вдвічі довший і в цілому масштабніший балет «ДискриміНАЦІЯ» на музику Ґеорґа Фридриха Генделя (уривки з ораторій, опер та інструментальних творів) та фортепіанних багателей Валентина Сильвестрова досліджує мовою танцю різні форми дискримінації: булінґ, ейджизм, гомофобію, тиск соцмереж і масмедій, звуження приватного простору та соціальну нерівність. Розвиваючи лінію соціально ангажованого театру, «ДискриміНАЦІЯ» в постановці Раду Поклітару водночас далека від моралізаторства і прямого політичного висловлювання. Третю прем’єру «Київ Модерн-балету» у 2023 році поставив Сергій Кон. «За хвилину до Різдва» — це вистава-подорож для сімейного перегляду, в якій у формі балетної казки, дуже близько до сьогоднішніх воєнних реалій, осмислено природу зла і водночас пародійно переосмислено попередній репертуар театру, зокрема балети «Лускунчик» і «Лебедине озеро» на музику Чайковського (після лютого 2022 року «Київ Модерн-балет» призупинив показ всіх вистав на музику російських композиторів, а також тих вистав, які були поставлені за мотивами російських літературних творів). Вистави 2023 року оприявнили три перспективні і водночас контрастні тенденції в репертуарній стратегії «Київ Модерн-балету»: це «балетна есеїстика», безсюжетні вистави, що на новому етапі переосмислюють неокласичну традицію XX століття; це соціальний танцювальний театр, що ставить перед собою конкретні завдання і намагається впливати на поточні суспільні дискусії; це художньо переконливі і комерційно успішні вистави для сімейної авдиторії.