Міт про матеріялізм і суб’єкт модерности: Піґмаліон у творах Андре-Франсуа Буро-Делянда та Жана-Жака Русcо
DOI:
https://doi.org/10.31500/1992-5514.19(1).2023.283357Ключові слова:
Андре-Франсуа Буро-Делянд, Жан-Жак Руссо, міт про Піґмаліона, матеріялізм, сентименталізм, Просвітництво, суб’єкт модерностиАнотація
У статті стверджується, що міт про Піґмаліона у творчості Андре-Франсуа Буро-Делянда та Жана-Жака Руссо можна розглядати як метафору модерного суб’єкта, що підкреслює амбівалентність доби модерности. Докладний аналіз текстів показав, що просвітницькі версії міту про Піґмаліона є одночасно відображенням реальности й ілюзії, а баланс знання і незнання уможливлює їхню критичну оцінку. Спираючись на культурологічні дослідження про суб’єкт модерности, автори доводять, що він розколотий між мітом і прозрінням, і міт про Піґмаліона проливає світло на цю дихотомію. У межах концептуальної теорії метафори розвідка демонструє, що митці використовують міт для осмислення своїх творів і презентації мітичної свідомости суб’єкта. Водночас вони прагнуть демітологізувати його відповідно до власного (не)розуміння природи дива. Мітична свідомість дозволяє Піґмаліону зреалізувати диво одухотворення або через матеріялістичну філософію Андре-Франсуа Буро-Делянда, або через сентименталізм Жана-Жака Руссо, але скульптор ризикує стати рабом мітології чи інструментального розуму. Діялектика міту фіксує момент, коли Піґмаліон може або піддатися ілюзії, або засумніватися у достовірності дива.
Посилання
Assmann, A. (1997). Belebte Bilder: Der Pygmalion-Mythos zwischen Religion und Kunst. In Pygmalion: die Geschichte des Mythos in der abendländischen Kultur (pp. 63–87). Eds. Mayer, M. & Neumann, G. Freiburg im Breisgau: Rombach [in German].
Blühm, A. (1988). Pygmalion. Die Ikonographie eines Künstlermythos zwischen 1500 und 1900. Frankfurt a.M.: Peter Lang [in German].
Boureau-Deslandes, A.-F. (1967). Pigmalion ou la statue animée. In Geissler, R. Boureau-Deslandes: Ein Materialist der Frühaufklärung (pp. 117–130). Berlin: Rütten & Loening [in German].
Cascardi, A. (2000). The Subject of Modernity. Cambridge: Cambridge University Press.
Didi-Huberman, G. (2005). Confronting Images: Questioning the Ends of a Certain History of Art. Trans. J. Goodman. University Park: The Pennsylvania State University Press.
Dörrie, H. (1974). Pygmalion. Ein Impuls Ovids und seine Wirkungen bis in die Gegenwart. Opladen: Westdeutscher Verlag [in German].
Horkheimer, M. & Adorno, T. W. (1972). Dialectic of Enlightenment: Philosophical Fragments. Trans. John Cumming. New York: Herder & Herder. Joshua, E. (2001). Pygmalion and Galatea: The History of a Narrative in English Literature. Aldershot: Ashgate.
Kövecses, Z. (2000). Metaphor and Emotion: Language, Culture, and Body in Human Feeling. Cambridge: Cambridge University Press.
Lakoff, G. & Johnson, M. (1999). Philosophy in the Flesh: The Embodied Mind and Its Challenge to Western Philosophy. New York: Basic Books.
Lakoff, G. & Johnson, M. (2003). Metaphors We Live By. Chicago & London: The University of Chicago Press.
Lakoff, G. & Turner, M. (1989). More Than Cool Reason: A Guide to Poetic Metaphor. Chicago & London: The University of Chicago Press.
Ovid. (1958). Metamorphoses. Ed. and trans. Frank Justus Miller. Vol. 2 (pp. 81–85). London: Heinemann. Retrieved from http://archive.org/details/metamorphoseswit02oviduoft
Rousseau, J.-J. (1786). Pygmalion, scène lyrique. Geneva: chez Castaud. https://cdm21047.contentdm.oclc.org/digital/collection/Ancien/id/26683
Weiser, C. (1998). Pygmalion: vom Künstler und Erzieher zum pathologischen Fall; eine stoffgeschichtliche Untersuchung. Frankfurt a.M.: Peter Lang [in German].
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Ця ліцензія дозволяє іншим копіювати, поширювати, відтворювати, адаптувати та використовувати матеріал у некомерційних цілях за умови обов'язкового зазначення авторства, посилання на першу публікацію в журналі та поширення будь-яких похідних матеріалів на тих самих умовах ліцензії.
Автори можуть укладати окремі неексклюзивні угоди щодо розміщення опублікованої версії статті в інституційних репозитаріях, на персональних або офіційних вебсайтах, а також включати її до інших видань за умови зазначення першої публікації в цьому журналі.
Повний текст ліцензії доступний за посиланням: https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/
