Батальна тематика вукраїнському офорті першої половини ХХ століття

Анотація

Український офорт першої половини ХХ століття розглянуто крізь призму батального жанру в контексті тогочасних стилів та напрямів мистецтва, а також впливу європейських майстрів. Зазначений період характеризується активними соціополітичними та соціокультурними змінами. Теоретичною базою для дослідження стали праці вітчизняних мистецтвознавців та культурологів. Предметом розвідки є офорт та особливості його існування у період соціокультурних зрушень. Проведено аналіз основних точок взаємодії української та європейської гравюри. Встановлено, що основними точками перетину двох культур є освіта та виставкова діяльність, запозичення та наслідування. Сформовано дві групи художників за їхнім стосунком до війни. З’ясовано, що художники, які мають безпосередній стосунок до війни, отримують більш якісні та достовірніші підготовчі матеріали для створення художнього твору. Окреслено основні риси європейського мистецтва, що стали предтечою для українського офорту. Визначено, що головним завданням художника-гравера, який працює в межах батального жанру, є збереження естетичної складової твору. Водночас митець має передати глядачеві всю лють та жахіття, реалістичність та достовірність війни. Методологічні засади дослідження ґрунтуються на принципі історизму та системності, які забезпечують об’єктивний теоретичний підхід.