Японія. Польові спостереження

Анотація

У культурологічній розвідці йдеться про деякі найвидатніші пам’ятки культури центральної Японії. Нара, Кіото, Осака та їхні передмістя — саме у цьому регіоні закладався фундамент та всі засадничі принципи японської архітектури, мистецтва, зокрема мистецтва каліграфії, кераміки, червонолакового живопису та знаменитого японського зброярства. Нара стала першою постійною столицею Японії у 710 році (наказом імператриці Геммей), цей 72-літній період в японській історії зафіксовано у назві «доба Нара». Зауважено, що на цю територію, перш за все з Китаю, прийшов буддизм, а згодом дзен-буддизм. Упродовж дванадцяти століть буддистське мистецтво вважалось «японською класикою». На території храмового комплексу Нари можна спостерігати органічне співіснування прадавнього синтоїзму та адаптованого до свідомості японців буддизму. У центральному регіоні шанованою археологічної пам’яткою є підземна споруда Ісі-Бутай, яку атрибують до прадавньої доби Асука (538–645 роки). Попри багатолітні дослідження цієї пам’ятки, так звана «кам’яна сцена», водогін, що прокладено у підземеллі, інші деталі все ще лишаються загадковими (йдеться про їхнє походження) для археологів. У статті також подано інформацію про архітектурний ансамбль Хорю-дзі (607–623 роки). Увагу зосереджено на особистості та просвітницькій ролі принца Сьотоку, який був наступником імператриці Анахобе-но-Хашибіто, матері принца. Подано інформацію про скульптурний шедевр доби Асука — про статую (національний скарб) Ньорін Канон Босацу, яка є однією з найбільш поетичних скульптур в японській пластиці. Особливу увагу приділено Тензюкоку Мандалі — вишитій священній хоругві, на якій зображено «Землю небесної довговічності». Тканина вважається найдавнішою вишивкою в Японії.