Самоідентифікація українського новітнього мистецького простору

Анотація

Показано, що серед розмаїття мистецьких напрямів і течій жодні інші художні практики не здаються такими близькими до теперішнього становлення українського мистецтва і водночас настільки далекими за духом і обставинами виникнення, як авангард. Адже зародившись у 1900–1910‑і, у період війн і революцій, він ніс у собі потужний епатажний заряд. Несприйняття реалій, експериментаторські підходи, новаторські засоби вираження й символізм образів впливали на свідомість глядача, а отже, здійснювали естетичну революцію, що мала зруйнувати консервативність суспільства. Незважаючи на впровадження соціалістичного реалізму як методу мистецтва, авангард існував упродовж усього ХХ ст., переживши бурхливий розвиток у його другій половині — від часу «хрущовської відлиги» і особливо у 1960–1970‑і. Наприкінці ХХ ст. він знову переживає своєрідне відродження. Але сучасний авангард уже зовсім інший, хоча його теорія так само передбачає відсутність будь-якого стороннього авторитету, що міг би впливати на автономне судження глядачу у його сприйнятті художніх творів.