[Ре]анімація симулякра. Digitograph
DOI:
https://doi.org/10.31500/1992-5514.15(1).2019.169004Ключові слова:
симулякр, цифрове відео, дигітограф, екранна ілюзія, віртуальна реальність, кіберпростір, гіперреальність, психологія сприйняття, вищі психічні функціїАнотація
Термін «симулякр» відомий ще від латинських перекладів Платона, коли simulacrum означав просто зображення, картинку, репрезентацію. Так було до оновлення змісту цього поняття Жаном Бодрійяром. Нині симулякр є одним із ключових понять у теорії постмодернізму. Розуміємо його як псевдоріч, порожню форму, копію без оригіналу. В сучасному світі, дедалі більше насиченому технологіями, стала звичною заміна реальності фейком (у моді, політиці, рекламі, розвагах тощо). Культура надає помітну перевагу симуляціям. Серед всіх категорій симулякрів ми зупинимося насамперед на цифровому відео — дигітографі — сфері розриву шаблонів, що найбільш переконливо унаочнює «фотографічно реалістичні» віртуальні вигадки, визначаючи новий тип достовірності при сприйнятті екранних ілюзій, змінюючи психологію сучасної людини.
Посилання
Bodriiar Zh. Symuliakry i symuliatsiia. Kyiv: Vydavnytstvo Solomii Pavlychko «OSNOVY», 2004. 230 c.
Mankovskaya N. B. Estetika postmodernizma. Sankt-Peterburg: Aleteyya, 2000. 347s.
Ball P. These are the discoveries that made Stephen Hawking famous. URL: https://www.bbc.com/russian/vert-earth-37621894.
Hoking S. Mir v orehovoy skorlupke Sankt-Peterburg: Amfora, 2007. S. 88.
John Suler, “Psychology of the Digital Age: Humans Become Electric,” International Journal of Applied Psychoanalytic Studies, no. 14(1) (2017): 97–102.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Ірина Зубавіна

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Ця ліцензія дозволяє іншим копіювати, поширювати, відтворювати, адаптувати та використовувати матеріал у некомерційних цілях за умови обов'язкового зазначення авторства, посилання на першу публікацію в журналі та поширення будь-яких похідних матеріалів на тих самих умовах ліцензії.
Автори можуть укладати окремі неексклюзивні угоди щодо розміщення опублікованої версії статті в інституційних репозитаріях, на персональних або офіційних вебсайтах, а також включати її до інших видань за умови зазначення першої публікації в цьому журналі.
Повний текст ліцензії доступний за посиланням: https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/
