Акустичні наративи як інструмент м’якої сили
DOI:
https://doi.org/10.31500/1992-5514.21(2).2025.345224Ключові слова:
акустичні наративи, м’яка сила, культурна дипломатія, звук, музика, медіа, УкраїнаАнотація
Проаналізовано акустичні наративи як інструмент м’якої сили (soft power) у сучасному світі. Звук розглянуто не лише як естетичний феномен, а як чинник соціальної та політичної комунікації. Теоретичне підґрунтя дослідження становлять концепції «звукової екології» М. Шефера, acoustemology С. Фельда, медіадослідження аудіальних практик (М. Булл, Дж. Стерн) та теорія м’якої сили Дж. Ная, розширена підходами до культурної дипломатії. Акустичні наративи визначено як структуровані звукові практики (музику, мовлення, подкасти, саунд-дизайн), що мають символічний зміст і формують уявлення про спільноту чи культуру. Проаналізовано їхню роль у створенні емоційного впливу, формуванні довіри та солідарності.
Застосовано міждисциплінарний підхід (культурологія, медіазнавство, музикознавство, соціологія звуку), що дає змогу дослідити акустичні наративи як медіатори культурного діалогу й інструменти формування міжнародного іміджу держави. Розглянуто та проаналізовано приклади їхнього функціонування у практиках культурної дипломатії: програми «Jazz Ambassadors» у США під час Холодної війни, сучасні українські фестивалі, діаспорні радіо- та подкаст-проєкти. Особливу увагу приділено ролі пісні як носія ідентичності та засобу просування культурних цінностей. Показано, що в умовах воєнного часу акустичні наративи України — пісні, концерти солідарності, діаспорні медіа — стали чинником міжнародної підтримки та символом стійкості. Доведено, що вони є стратегічним ресурсом м’якої сили, здатним формувати культурний імідж, мобілізувати суспільство й впливати на глобальний дискурс
Посилання
Anderson, B. (2006). Imagined communities: Reflections on the origin and spread of nationalism (Rev. ed.). London: Verso.
Bull, M. (2000). Sounding out thecity: Personal stereos and themanagement of every day life. Oxford: Berg Publishers.
Feld, S. (1996). Waterfalls ofsong: An acoustemology of place resounding inBosavi, Papua New Guinea. In S. Feld & K.H. Basso (Eds.), Senses of place (pp.91–135). Santa Fe: School ofAmerican Research Press.
Frith, S. (1996). Performing rites: On thevalue of popular music. Cambridge, MA: Harvard University Press.
Gienow-Hecht, J.C.E. (2009). Sound diplomacy: Music and emotions in transatlantic relations, 1850–1920. Chicago, IL: University of Chicago Press.
Lindgren, M. (2016). Podcasting: New aural cultures and digital media. London: Palgrave Macmillan.
Nye, J.S.Jr. (2009). Soft power: The means to success in world politics. New York: Public Affairs.
Schafer, R . M. (1994). The soundscape: Our sonic environment and the tuning of the world. Rochester, VT: Destiny Books.
Sterne, J. (2003). The audible past: Cultural origins of sound reproduction. Durham, NC: Duke University Press.
Von Eschen, P.M. (2004). Satchmo blows up the world: Jazz ambassadors play the Cold War. Cambridge, MA: Harvard University Press.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Олександр Федоренко
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.
