Симфонія на шляху до драми в історичній ретроспективі
DOI:
https://doi.org/10.31500/1992-5514.21(1).2025.333484Ключові слова:
Віденська школа, жанр, емоційний підтекст, лірико-романтична драма, лейтмотив, епопея, модернізм, нова парадигма часу, музична мова, композитори, композиційна техніка, музична форма, постмодернізм, симфонія, сонатна форма, симфонічна поема, стиль, сюжет, фольклор, художня ідея, музикаАнотація
Жанр симфонії виріс з оперної увертюри і приблизно з 1730 року відокремився в самостійний вид оркестрової музики. Спочатку оркестр симфонічної музики складався зі струнних і нечисленних духових (мідних і дерев’яних) інструментів. Розвиток симфонізму відбувався під впливом різних чинників — насамперед опери, з її мелодіями, образним ладом, структурою побудов. Підготовчими етапами до формування симфонії стали такі інструментальні жанри, як оркестрова сюїта, тріо-соната, Concerto grosso, ансамблева музика прикладного призначення. У міру дозрівання симфонізм відмежовувався від інших жанрів, і насамперед від опери, набуваючи самостійного змісту, засобів розвитку, форми композиції. Поступово симфонізм став одним із наймасштабніших жанрів оркестрової музики, в якому відображається глибина та організованість музичного мислення, інтегруються типологічні і стильові процеси, який здатен відображати різні прояви людського духу — від сентиментальної лірики до грандіозної драми. У XX столітті симфонія пройшла випробування «на міцність», як і багато інших музичних жанрів. Еволюція музичного мислення з тенденцією децентралізації в царині стилю, а також відмова від стереотипізації структурних засад привели симфонію до вкрай нестійкого становища, з одного боку, та відкрили неапробовані дотепер можливості кардинального переосмислення семантичних акцентів жанру, — з іншого. Отже, хоч би які зміни відбувалися у внутрішньому й зовнішньому житті цього жанру, симфонія від початку свого виникнення претендувала на роль художньої картини світу. Жанр симфонії став відображенням найгостріших проблем свого часу.
Посилання
Hordiichuk, M. (1969). Ukrainska radianska symfonichna muzyka [Ukrainian Soviet symphonic music]. Kyiv: Muzychna Ukraina [in Ukrainian].
Zinkevych, O. S. (2023). Ukrainska symfoniia 1970–1980‐kh rokiv: Henetyko-typolohichnyi aspekt [Ukrainian symphony of the 1970s–1980s: Genetic-typological aspect]. Kyiv: NMAU im. P. I. Chaikovskoho; Nizhyn: Lysenko M. M [in Ukrainian].
Normet, L. (2011). Symfonii Sybeliusa [Sibelius’s symphonies]. Tallinn: Aleksandra [in Russian and Estonian].
Reinhard, J. (2009, June 30). Pro Vselensku symfoniiu Charlza Aivza [About Charles Ives’s Universe Symphony]. Stihi.ru. Retrieved December 17, 2024, from https://stihi.ru/diary/futurism/2009-06-30 [in Russian].
Reinhard, J. (n.d.). Holosa zemli i vody u Vselenski symfonii Charlza Aivza [Sounds of earth and water in Charles Ives’s Universe Symphony]. Slovesnytsia Mystetstv. Retrieved December 17, 2024, from http://www.slovoart.ru/node/1783 [in Russian].
Sollertynskyi, I. (n.d.). Symfonichni poemy Rikharda Shtrausa [Symphonic poems of Richard Strauss]. Retrieved from https://maysterni.com/publication.php?id=142755
Camille Saint-Saëns, à l’ombre de Beethoven. (2021, December 16). ResMusica. Retrieved from https://www.resmusica.com/2021/12/16/camille-saint-saens-a-lombre-de-beethoven/
Dvořák, A. (n.d.). Symfonie č. 7 d moll, op. 70, B141 [Symphony No. 7 in D minor, Op. 70, B.141]. Retrieved from https://www.antonin-dvorak.cz/dilo/symfonie-c-7/ [inCzech].
Köln, H. W. (n.d.). Über Haydns “charakteristische” Sinfonien [On Haydn’s “characteristic” symphonies]. Retrieved from https://www.zobodat.at/pdf/Wiss-Arbeiten-Burgenland_103_0065-0078.pdf [in German].
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.