Науковий факт і художній образ (деформація предметного поля українського театрознавства 1920-х років)

Анотація

Межі професійної діяльності визначає коло осіб, які її здійснюють (хто), зміст діяльності (виробництво, обробка або якісь інші дії, спрямовані на зміну об’єкта), критерії якості, технічні, етичні та інші норми, форми заохочень і санкцій тощо. Отже, формальна або неформальна мала або середня соціальна група, діяльність якої невідривна від ситуації, в якій здійснюється, адже, крім виробництва, передбачає організацію попиту і збуту, комунікацію із зовнішнім щодо групи світом, що й має наслідком розшарування самої діяльності на дрібніші самостійні функції (диференціація виробництва, збуту та ін.) та її трансформацію, інколи ледь не до самознищення. Осердя професійної діяльності — її предметне поле або предметне коло — визначає не лише предмет виробництва, критерії його якості і межі, а й дуже часто приховані від безпосереднього споживача невидимі комунікації, серед яких ключову роль відіграють фахова мережа (структурована фахова комунікація, що здійснюється членами групи з приводу предмета виробництва) та її бібліотеки (теоретичні праці, технічні інструкції, протоколи, які регламентують діяльність тощо). У 1920-х роках, коли в Україні завершувалося усамостійнення діяльності, спрямованої на виробництво наукових фактів, отже, нового і бажано практично орієнтованого знання про театр, а саме відмежування цієї сфери від інших було закріплено у термінах «театрознавство» і «театрологія», відбувався надзвичайно активний процес формування предметного поля, мережі і бібліотеки театрознавства. Ключову роль у цих процесах відіграв (і не лише внаслідок власної фахової активності, а й унаслідок місця, яке посідав у мережі) історик театру Петро Рулін, у діяльності якого, саме з точки зору формування і деформації предметного кола, увиразнено основні тенденції театрознавства 1920-х років.