Естетика чистої негативності: (Стаття перша. Методологічні засади розуміння феномену естетики негативності)

Автор(и)

  • Марія Шкепу Інститут проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України, Україна https://orcid.org/0000-0003-0210-4674

DOI:

https://doi.org/10.31500/1992-5514.19(2).2023.294635

Ключові слова:

естетика негативності, внутрішня форма, зовнішня форма, основа, міра людини, перетворені форми, трансфузія форм

Анотація

Семантика сучасного часопростору, в якому опинилося людство, не усвідомлена адекватно трансформаціям, які відбуваються в ній із сутністю людини. Інвазія похідних рефлексій теоретичних досліджень спричинена нехтуванням змісту фундаментальної основи та фундаментальних суперечностей історії, які перетворилися на помсту за ігнорування їх. Обумовлена цими причинами деградація і розпад гносеологічного каркасу теоретичного пізнання нівелює ефективність теоретичних рефлексій, адже частковості можна вивчати через ціле, але ціле не можна розуміти за частковостями. Але і частковості деструктуйовані, оскільки категорії пізнання періоду постмодерну деонтологізовані і деконструйовані так, як це описував Ж. Дерріда. На відміну від універсальних категорій класичного періоду, які, будучи єдиною системою, виступали парними, та розриву цієї парності у некласичній добі, посткласика супроводжується розпадом кожної з них. За таких умов відбувається жорстка трансфузія наявних форм буття в негативну семантику. При своїй неочевидності (нерозумінні), ця трансфузія жорстоко відчувається на усіх рівнях соціальних структур. Поранене серце і розгублена свідомість атомізованих, стомлених від себе і від інших індивідів не знаходять собі втіху у викривленій системі суспільних інтересів, де загальнозначуще та індивідуально значуще перебувають у відношенні антиномій. За таких умов відбувається анігіляція розвитку і переміщення сутнісних рис людини у специфічний простір негативної естетики. Це естетика підміни життєвих сенсів сенсами позбавленості, яку Шеллінг вважав визначальною умовою феномену потворного. У статті запропоновано візію методологічних засад розуміння феномену естетики негативності.

Посилання

Adorno, T. (2002). Teoriia estetyky [Aesthetic theory]. Kyiv: Vydavnytstvo Solomii Pavlychko “Osnovy” [in Ukrainian].

Bosenko, A. (1996). O drugom. Simulyatsiya prostranstv kulturi [On the other. Simulation of the space of culture]. Kyiv: TOO “Vek+” [in Russian].

Cioran, E. (1992). Ispita de a exista. Bucharest: Humanitas [in Romanian].

Ghideanu, T. (1988). Temeiuri critice ale lui J.-P.Sartre. Bucharest: Ediţia ştiinţifică şi enciclopedică [in Romanian].

Hegel, G. W. F. (1974). Entsiklopediya filosofskih nauk: V 3 t [Encyclopedia of philosophy], vol. 1. Moscow: Mysl [in Russian].

Mamardashvili, M. (1991). Psihologicheskaya topologiya puti [Phychological topology of the path]. Tbilisi: Metsniereba [in Russian].

Noica, C. (1978). Sase maladii ale spiritului contemporan. Bucharest: Universul [in Romanian].

Rosenkranz, K. (1853). Aesthetik des Hässlichen. Königsberg. Retrieved from https://digi.ub.uni-heidelberg.de/diglit/rosenkranz1853 [in German].

Sartre, J.-P. (1945). L’age de raison. Paris: Gallimmard [in French].

Shkepu, M. (2010). Estetika bezobraznogo Karla Rozenkrantsa [The Aesthetic of Uglyness of Karl Rosenkranz]. Kyiv: Feniks [in Russian].

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-11-29

Як цитувати

Шкепу, М. (2023). Естетика чистої негативності: (Стаття перша. Методологічні засади розуміння феномену естетики негативності). Науковий журнал ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ, (19(2), 99–107. https://doi.org/10.31500/1992-5514.19(2).2023.294635

Номер

№ 19(2) (2023)

Розділ

Методологічні виміри гуманітарних досліджень

Ліцензія

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1.    Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2.    Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

 

3.    Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.