Міт про матеріялізм і суб’єкт модерности: Піґмаліон у творах Андре-Франсуа Буро-Делянда та Жана-Жака Русcо
DOI:
https://doi.org/10.31500/1992-5514.19(1).2023.283357Ключові слова:
Андре-Франсуа Буро-Делянд, Жан-Жак Руссо, міт про Піґмаліона, матеріялізм, сентименталізм, Просвітництво, суб’єкт модерностиАнотація
У статті стверджується, що міт про Піґмаліона у творчості Андре-Франсуа Буро-Делянда та Жана-Жака Руссо можна розглядати як метафору модерного суб’єкта, що підкреслює амбівалентність доби модерности. Докладний аналіз текстів показав, що просвітницькі версії міту про Піґмаліона є одночасно відображенням реальности й ілюзії, а баланс знання і незнання уможливлює їхню критичну оцінку. Спираючись на культурологічні дослідження про суб’єкт модерности, автори доводять, що він розколотий між мітом і прозрінням, і міт про Піґмаліона проливає світло на цю дихотомію. У межах концептуальної теорії метафори розвідка демонструє, що митці використовують міт для осмислення своїх творів і презентації мітичної свідомости суб’єкта. Водночас вони прагнуть демітологізувати його відповідно до власного (не)розуміння природи дива. Мітична свідомість дозволяє Піґмаліону зреалізувати диво одухотворення або через матеріялістичну філософію Андре-Франсуа Буро-Делянда, або через сентименталізм Жана-Жака Руссо, але скульптор ризикує стати рабом мітології чи інструментального розуму. Діялектика міту фіксує момент, коли Піґмаліон може або піддатися ілюзії, або засумніватися у достовірності дива.
Посилання
Assmann, A. (1997). Belebte Bilder: Der Pygmalion-Mythos zwischen Religion und Kunst. In Pygmalion: die Geschichte des Mythos in der abendländischen Kultur (pp. 63–87). Eds. Mayer, M. & Neumann, G. Freiburg im Breisgau: Rombach [in German].
Blühm, A. (1988). Pygmalion. Die Ikonographie eines Künstlermythos zwischen 1500 und 1900. Frankfurt a.M.: Peter Lang [in German].
Boureau-Deslandes, A.-F. (1967). Pigmalion ou la statue animée. In Geissler, R. Boureau-Deslandes: Ein Materialist der Frühaufklärung (pp. 117–130). Berlin: Rütten & Loening [in German].
Cascardi, A. (2000). The Subject of Modernity. Cambridge: Cambridge University Press.
Didi-Huberman, G. (2005). Confronting Images: Questioning the Ends of a Certain History of Art. Trans. J. Goodman. University Park: The Pennsylvania State University Press.
Dörrie, H. (1974). Pygmalion. Ein Impuls Ovids und seine Wirkungen bis in die Gegenwart. Opladen: Westdeutscher Verlag [in German].
Horkheimer, M. & Adorno, T. W. (1972). Dialectic of Enlightenment: Philosophical Fragments. Trans. John Cumming. New York: Herder & Herder. Joshua, E. (2001). Pygmalion and Galatea: The History of a Narrative in English Literature. Aldershot: Ashgate.
Kövecses, Z. (2000). Metaphor and Emotion: Language, Culture, and Body in Human Feeling. Cambridge: Cambridge University Press.
Lakoff, G. & Johnson, M. (1999). Philosophy in the Flesh: The Embodied Mind and Its Challenge to Western Philosophy. New York: Basic Books.
Lakoff, G. & Johnson, M. (2003). Metaphors We Live By. Chicago & London: The University of Chicago Press.
Lakoff, G. & Turner, M. (1989). More Than Cool Reason: A Guide to Poetic Metaphor. Chicago & London: The University of Chicago Press.
Ovid. (1958). Metamorphoses. Ed. and trans. Frank Justus Miller. Vol. 2 (pp. 81–85). London: Heinemann. Retrieved from http://archive.org/details/metamorphoseswit02oviduoft
Rousseau, J.-J. (1786). Pygmalion, scène lyrique. Geneva: chez Castaud. https://cdm21047.contentdm.oclc.org/digital/collection/Ancien/id/26683
Weiser, C. (1998). Pygmalion: vom Künstler und Erzieher zum pathologischen Fall; eine stoffgeschichtliche Untersuchung. Frankfurt a.M.: Peter Lang [in German].
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.
