Перформативні практики: Теоретичні засади інтерпретації в соціогуманітарних науках
DOI:
https://doi.org/10.31500/1992-5514.19(1).2023.283126Ключові слова:
перформативні практики, перформанс, комунікація, мистецтво, соціум, перформативністьАнотація
Проаналізовано роботи щодо осмислення перформативних практик як явища сучасної культури та мистецтва, виокремлено основні напрями дослідження цього феномену. З’ясовано причини зростання інтересу до дослідження перформативних практик, наголошено на їхній складності та неоднозначності як особливої соціокультурної комунікативної дії, що має вигляд «художньої події», театралізованого дійства, динамічної символічної дії і впливає на всі канали людського сприйняття. Робота має на меті аналітичне дослідження сутнісної специфіки перформативних практик у руслі різних дослідницьких оптик з позицій соціальної й культурної антропології та мистецтвознавства, в безпосередньому зв’язку із соціальним та культурним життям, людськими емоціями, культурними патернами тощо.
Метою статті є теоретична ідентифікація поняття «перформативні практики» в сучасних гуманітарних науках, що забезпечить розв’язання наукової проблеми визначення сутнісної специфіки перформативних практик як феномену сучасної культури. Застосовано загальнонаукові підходи, принципи й методи, що дали змогу розглянути явище перформативних практик з різновекторних позицій. За допомогою порівняльного методу зіставлено теоретичні інтерпретації базових форм втілення перформативних практик; використання структурно-функціонального методу допомогло визначити компоненти, які створюють уявлення про значення окремих елементів перформансу як форм прояву перформативних практик у сучасній культурі.
Посилання
Alexander, J. (2006). Cultural pragmatics: social performance between ritual and strategy. In Alexander, J., Giesen, B., & Mast, J. Social Performance: Symbolic Action, Cultural Pragmatics, and Ritual (pp. 29–90). London; New York: Cambridge University Press.
Bezuhla, R. (2020). Konceptualizaciya performansu v naukovomu dyskursi [Conceptualization of performance in academic discourse]. Khudozhnya kultura. Aktualni problem, 16(2), 18–26 [in Ukrainian].
Debord, G. (n. d.). La societé du spectacle. Retrieved from http://sami.is.free.fr/Oeuvres/ debord_societe_spectacle_1.html [in French].
Fischer-Lichte, E. (2008). The Transformative Power of Performance: A New Aesthetics. London; New York: Routledge
Goffman, E. (1959). The Presentation of Self in Everyday Life. New York, NY: Doubleday.
Goldberg, R. (2011). Performance Art: From Futurism to the Present. London: Thames & Hudson word of arts.
Jestrovic, S. (2012). Performance, Space, Utopia: Cities of War, Cities of Exile (Studies in International Performance). Basingstoke; New York: Palgrave Macmillan Ltd.
Rudnev, P. (2021, February 24). Teatralnyiy performans i performativnyiy teatr: gde gran mezhdu dvumya vidami iskusstva [Theatre performance and performative theatre: Where is the boundary between the two arts]. Retrieved from https://theoryandpractice.ru/posts/18832-teatralnyy-performans-i-performativnyy-teatr-gde-gran-mezhdu-dvumya-vidami-iskusstva [in Russian].
Schechner, R. (2006). Performance Studies. London: Routledge.
Stiles, K. & Selz, P. (1996). Theories and Documents of Contemporary Аrt. Berkeley: University of California Press.
Vysheslavskyi, G. (2019). Performans v kulturi ta mystecztvi 1950–2010 rokiv. Plynnist form i zmistiv [Performance in culture and art of the 1950s–2010s]. Suchasne mystecztvo, 15, 77–101 [in Ukrainian].
Wulf, C. (2005). Zur Genese des Sozialen: Mimesis, Performativität, Ritual. Bielefeld: Transcript Verlag [in German].
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.
