Інтелектуальні риси піанізму Валентини Стешенко-Куфтіної (за матеріалами щоденників 1924–1953 років)
DOI:
https://doi.org/10.31500/1992-5514.17(2).2021.247997Ключові слова:
інтелект, фортепіанна культура, піанізм, виконавське музикознавство, щоденникові записи, реконструкціяАнотація
У статті зосереджено увагу на концепті інтелектуального піанізму — знакового явища для фортепіанної культури ХХ століття. Оскільки розуміння тенденцій розвитку сучасної фортепіанної школи можливе завдяки переосмисленню системи методологічних та педагогічних цінностей, які лежать в основі фортепіанного виконавства, варто здійснити історичну ретроспективу для аналізу і осягнення специфіки її взаємодії з попередніми культурно-історичними традиціями. Інтелектуальний піанізм потрактовано через художнє втілення філософсько-естетичних світоглядних наративів митця у конструктах втілення виконавського задуму в процесі сценічної інтерпретації музичного твору.
Цей інтелектуально осмислений процес сценічної організації фортепіанної гри досліджено завдяки щоденниковим записам видатної української піаністки Валентини Стешенко-Куфтіної (1904–1953), яка суттєво вплинула на розвиток української фортепіанної культури. Рукописна спадщина піаністки охоплює філософію, теософію, історію, психологію, еcтетику. У статті на основі системного та аналітичного методів розглянуто концепцію піанізму В. Стешенко-Куфтіної, визначено її роль і значення в самопізнанні музиканта-виконавця.
Надзвичайно широкий жанровий діапазон особистих текстів мисткині включає листи, щоденникові записи, тексти лекцій, рецензії тощо. Вони ілюструють еволюцію фортепіанного мистецтва ХХ століття, де увиразнюється головний сенс художньої творчості людини, пов’язаний із розвитком духовної мистецької свідомості.
Творча та епістологічна спадщина В. Стешенко-Куфтіної тривалий час перебувала в зоні замовчування. Проте оприявнені щоденникові записи мисткині та віднайдені аудіозаписи піаністки дають змогу ідентифікувати творчість В. Стешенко-Куфтіної як інтелектуальну за типом висловлення.
Посилання
Asafev, B. (1963). F. M. Blumenfeld (pamyatka) [F. M. Blumenfeld (bio)]. Sovetskaya muzyka, 4, 74–76.
Holovchenko, O. (1998). Vzaiemovplyv filosofii i mystetstva u protsesi formuvannia tvorchoi osobystosti [Mutual influence of philosophy and art in the process of development of a creative personality]. Dialoh kultur: Ukraina v svitovomu konteksti. Mystetstvo i osvita, 3, 109–116.
Huralnyk, N. (2007). Ukrainska fortepianna shkola XX st. v konteksti muzychnoi pedahohiky: istoryko-metodolohichni ta teoretyko-tekhnolohichni aspekty: Monohrafiia [Ukrainian piano school of the twentieth century in the context of musical pedagogics: Historical, methodological, theoretical, and technique aspects: A monograph]. Kyiv: NPU.
Zolko, O. (2012). Osobystist liudyny yak pidstava porodzhennia intelektualnoi tsyvilizatsii [Personality as a prerequisite of establishment of intellectual civilization]. Nova paradyhma, 109, 31–39.
Kabka, H. (2015). Dyskurs osobovykh tekstiv diiachiv vokalnoi kultury u mystetskomu seredovyshchi Ukrainy 1950–1970-kh rokiv [The discourse of personal texts of the figures of vocal culture in the art community of Ukraine of the 1950s–1970s]. [Candidate dissertation, Modern Art Research Institute of the National Academy of Arts of Ukraine].
Katrych, O. (2007). Do pytannia typolohii muzychno-vykonavskoi tvorchosti [On the issue of performer’s creativity]. Visnyk Prykarpatskoho universytetu. Mystetstvoznavstvo, 10–11, 155–158.
Kashkadamova, N. (1998). Mystetstvo vykonannia muzyky na klavishno-strunnykh instrumentakh [The art of performing on keyboard and string instruments]. Ternopil: Aston.
Kashkadamova, N. (2017). Fortepianno-vykonavske mystetstvo Ukrainy. Istorychni narysy [Piano performing art of Ukraine. A historical outline]. Lviv: KINPATRI LTD.
Kyivska fortepianna shkola. Imena ta chasy. Kolektyvna monohrafiia (2013). [Kyiv piano school. Figures and eras. A collective monograph]. Kyiv: NMAU im. P. I. Chaikovskoho.
Kopytsia, M. (1995). Dzhereloznavchyi aspekt u vyvchenni spadshchyny B. Liatoshynskoho (Do postanovky pytannia) [Source studies in researching the legacy of Borys Lyatoshynshy]. In Muzychnyi svit Borysa Liatoshynskoho: zb. materialiv (pp. 89–92). Kyiv: Tsentrmuzinform.
Krymskyi, S. (2003). Zapyty filosofskykh smysliv [Issues of philosophical senses]. Kyiv: PARAPAN,
Monsenzhon, B. (2007). Rihter. Dialogi. Dnevniki [Riсhter. Dialogs. Diaries]. Moscow: Klassika-XXI,
Moskalenko, V. (1994). Tvorcheskiy aspekt muzyikalnoy interpretatsii [Creative aspect of musical interpretation]. Kyiv: Muzichna Ukrayina,
Akopyan, L. (Ed.) (2001). Muzyikalnyiy slovar Grouva [Grove’s dictionary of music and musicians]. Moscow: Praktika.
Neygauz, G. (1982). Ob iskusstve fortepiannoy igryi. Zapiski pedagoga [On the art of playing piano. Teacher’s notes]. 4th ed. Moscow: Muzyika,
Savchuk, I. (2020). Borys Liatoshynskyi i polska kultura: komunikatsii, kolaboratsii, kontsepty [Borys Liatoshynsky and Polish culture: Communication, collaborations, concepts]. Nizhyn: Lysenko M. M.,
Steshenko-Kuftina, V. (2015). Dnevniki ispolnitelskogo samopoznaniya. Iz lichnogo arhiva pianistki [The diaries of performing self-understanding. The personal archive of the pianist]. Kyiv: (n. p.).
Shamaeva K. (2000). Prodolzhenie traditsiy [Maintaining the tradition]. Naukoviy visnik NMAU, 7, 89–101.
Shevchenko, L. (2020). Stylova paradyhma ukrainskoi fortepiannoi kultury XX stolittia u svitovomu prostori [The style paradigm on Ukrainian piano culture of the twentieth century in the global space]. [Doctoral dissertation abstract, Ukrainian National Tchaikovsky Academy of Music].
Goehr, L. (1998). The Quest for Voice: Music, Polіtіcs and the Limits of Philosophy. Oxford: Oxford University Press.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.
