Інституційні аспекти розвитку сучасного українського мистецтва
DOI:
https://doi.org/10.31500/1992-5514.17(1).2021.235228Ключові слова:
художні інституції, експозиційні практики, сучасне мистецтво, традиційні експозиції, нові візуальні практикиАнотація
Розглянуто інституційні аспекти розвитку українського мистецтва початку ХХІ століття. Розуміння простору художньої культури є вужчим, ніж поняття традиційного культурного простору, іздебільшого обмежується інституціями, діяльність яких спрямована на мистецьку сферу. Основою формування простору художньої культури є синергія творчої діяльності мистців, менеджерів, колекціонерів, галеристів, аукціонерів, кураторів, критиків, науковців та інших фахівців. Цей простір розширюється за рахунок інституційної діяльності, аналітичних текстів фахівців, колективних перформативних акцій мистців, а також процесів просування (менеджменту), інтерпретації, музейного зберігання, аукціонних і галерейних продажів, експонування на бієнале, ярмарках, виставках, поширення фото і текстів в інтернеті тощо. Таким чином, арт-практики у своїй діяльності сьогодні перетворюються на сформовану непідпорядковану культурну індустрію активної співпраці усіх перелічених суб’єктів. Зняття меж між образотворчим мистецтвом та «вільними локаціями» не тільки створює особливу сферу культури, що існує між мистецтвом і життям, а й відкриває сучасне мистецтво для публіки, оскільки в мистецьке дійство виявляються залученими як підготовлені глядачі, так і випадкові свідки. Експозиційні практики, еволюціонуючи у процесі загального розвитку культури, обирають шляхи свого розвитку відповідно до вимог часу, а їхнє формоутворення і стилістика орієнтуються на основні тенденції і критерії сучасного мистецтва.
Посилання
Barshynova, O. (2015, March 10). Suchasne ukrayinske mystetstvo: istorychna pamyat ta svitovyy kontekst [Contemporary Ukrainian art: historical memory and global context]. http://www.korydor.in.ua/ua/stories/suchasne-ukrayinske-mystetstvo.html
Demshina, A. (2017). Dialogicheskoe postroenie art-prostranstva kak forma razvitiya sovremennoy kultury [Dialogical formation of art space as a form of development of contemporary culture]. Vestnik Sankt-Peterburgskogo gosudarstvennogo universiteta kultury i iskusstv, 2(31), 44–48.
Magidovich M. (2003). Pole iskusstva kak predmet issledovaniya. NLO, 60, 54.
Sydorenko, V. (2008). Vizualne mystetstvo vid avanhardnykh zrushen do novitnikh spryamuvan. Rozvytok vizual’noho mystetstva Ukrayiny XX–XXI stolittya [Visual art from the avant-guarde changes to the newest trends. Development of the visual art of Ukraine in the 20th and 21st centuries]. VKh [studio].
Sukhovskaya, D. (2013). Realizatsiya tvorcheskogo potentsiala naseleniya cherez kreativnye prostranstva goroda: lofty, zony kovorkinga, art-territorii [Realization of creative potential of the population though the creative space of the city: lofts, co-working zones, art territories]. Molodoy uchenyy, 10, 650–652.
Horkheimer, M., Adorno T. (1997). Dialektika Prosveshcheniya: filos. fragmenty [Dialectic of Enlightenment: Philosophical fragments]. Medium; Yuventa.
Amin, A., Thrift, N. (2002). Cities: Reimagining the Urban. Polity Press.
Bourdieu, P. (1998). The Cult of Unity and Cultivated Differences. In Bourdieu P. Photography: A Middlebrow Art (pp. 13–31). Polity Press.
Dickie, G. (1974). Art and Aesthetic. An Institutional Analysis. Cornell University Press.
Scheps, M. (1999). Kunstwelten im Dialog. In Scheps M., Dziewor Y., B. Thiemann (eds.) Kunstwelten im Dialog — von Gauguin zur globalen Gegenwart (p. 16–20). Dumont.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Тетяна Міронова
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.
