Естетичні інтенції «Ритуальної сцени» у програмі «Театру жорстокості» Антонена Арто 1930-х років
DOI:
https://doi.org/10.31500/1992-5514.16(2).2020.217801Анотація
Виявлено естетичні інтенції ритуального кону у сценічній практиці Антонена Арто 1930-х років та у концептуальних положеннях програми крюотичного театру, оприлюднені у книзі «Театр та його двійник» (1938). Методологію дослідження склала комбінація історико-культурного, історико-реконструктивного та структурно-аналітичного методів. Наукова новизна дослідження полягає у пропозиції нової систематизації творчих надбань французького авангардиста та у нетрадиційному для сучасного українського театрознавства погляді на програму крюотичного театру. Постать і творча діяльність Антонена Арто від 1990-хі дотепер перебувають у колі уваги вітчизняних науковців. Водночас не згасав інтерес до них англо- та франкомовного театрознавства. Тож нині настав час переосмислити теоретичні постулати та режисерську практику митця 1930-х, враховуючи наукові надбання світової науки про театр.
Посилання
Artaud, A. (2000) Teatr i ego dvoynik: Manifesty. Dramaturgiia. Leksii. Filosofiia teatra, trans. V. Maksimov et al., introduction and comments by V. Maksimov and A. Zubkov. Saint Petersburg; Moscow: Symposium.
Bakanursky, A. (2009) ‘Teatr zhestokosti’ in Bakanursky A., Kornienko, V. Teatralny i dramatychny slovnyk XX stolitiia. Kyiv: Znanniia Ukrainy.
Bakanursky, A. (2017) ‘Antonen Arto’ in Mystetstvoznavstvo XX stolitiia. Kherson: Oldi-plus, pp. 58–62.
Balzac, H. (1955) Pieretta, trans. L. Gurovich. Leningrad: Gosudarstvennoe izdatelstvo khudozhestvennoy literatury.
Brunel, P. (1978) ‘Strindberg et Artaud’, Revue d’Histoire du Theatre, 3. pp. 347–352.
Chugunova, T. (2010) ‘Posleslovie’ in Vitrac, R. Piesy, trans. T.Chugunova. Moscow: Progress-Traditiia, pp. 89–93.
Derrida, J. (1978) ‘“The Theatre ofCruelty” and “La Parole Souffle”’ in Derrida, J. Writing and Difference, trans. A. Bass. Chicago: Chicago University Press.
Esslin, M. (1999) Antonin Artaud: The Man and his Work. London: Calder Publications.
Galtsova, E. (2012) Surrealizm i teatr: K voprosy o teatralnoy estetike fransuzhkogo surrealizma. Moscow: RGGU Press.
Klekovkin, A. (2017) ‘Teatr Antonena Arto’ in Klekovkin, A. Mise en Scene. Ideii. Konsepty. Napriamy. Kyiv: Fenix, pp. 558–572.
Kornienko, N. (2014) Kurbas—Arto: vstrecha—nevstrecha (k probleme obraza iznaka)’, Iskusstvo i kultura, 2(14), pp. 103–107.
Maksimov, V. (2000) ‘Antonen Arto, ego teatr i ego dvoynik’ in Artaud, A. Teatr i ego dvoynik: Manifesty. Dramaturgiia. Leksii. Filosofiia teatra, trans. V. Maksimov et al, introduction and comments by V. Maksimov and A. Zubkov. Saint Petersburg; Moscow: Symposium, pp. 5–36.
Pavis, P. (2006) ‘Teatr i ritualy’ in Pavis, P. Slovnyk teatru, translated by M. Iakubiak, ed. B. Kozak. Lviv: I. Franko LNU Press, pp. 495–497.
Stein, J. (2003) Suchasna dramaturgiia vteorii ta teatralny praktytsi: v 3 tomakh, vol. 2: Symvolizm, surrealism i absurd, trans. N. Kozak, ed.B. Kozak. Lviv: I. Franko LNU Press.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Наталія Владимирова, Марина Гринишина
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.