Академія та імперія: Проєкт Геррі Селдона
DOI:
https://doi.org/10.31500/1992-5514.16(2).2020.217735Анотація
Об’єкт дослідження— жанрові особливості ключових праць в історії світового (зокрема й українського) мистецтвознавства, їхні функції й адресати.
Предмет дослідження — функція і, як наслідок, жанр мистецтвознавчого дослідження в історичному вимірі. Метафоричне визначення предмета дослідження навіяно назвою роману «Академія та Імперія» («Foundation and Empire») Айзека Азімова,
котра розкриває конфлікт між глобальною тенденцією до поглинання Імперією і прагненням мистецтвознавства, з огляду на його
роль у національній культурі, зберегти свою суверенність.
Вибудовуючи логічний ланцюжок від мистецтва доби кіберкомунізму до формули мистецтва і культурних сценаріїв, в яких репрезентується арт-об’єкт, а також жанрів мистецтвознавчого дослідження, які ще донедавна забезпечували їхнє функціонування, виявлено зіткнення цієї системи з новітніми академічними стандартами. Тому вимагає — вкотре вже — розв’язання проблеми функції мистецтвознавства у сучасному суспільстві. Адже функція породжує метод, а той, у свою чергу, формує жанр.
Окремі положення цієї публікації було оприлюднено 2020 року на конференціях «Проблеми методології сучасного мистецтвознавства та культурології» і «Культура. Мистецтво. Освіта. Актуальний полілог» в Інституті проблем сучасного мистецтва.
Посилання
Avanti (1921) ‘Borotba za radyanskyj teatr’, Visty VUCzVK, 223, p. 2.
Asyeyev, Yu. (1970) ‘Dzhorzho Vazari’ in Vazari Dzh. Zhyttyepysy najslavetnishyx zhyvopysciv, skulptoriv ta arxitektoriv. Kyiv: Mystetstvo, pp. 5–19.
Bazen, Zh. (1992) Istoriya istorii iskusstva: Ot Vazari do nashih dney. Moscow: Progress.
Gabrichevskiy, A. (1956) ‘Vazari i ego istoriya iskusstv’ in Vazari Dzh. Zhizneopisaniya naibolee znamenityih zhivopistsev, vayateley i zodchih, vol. 1. Moscow: Iskusstvo, pp. V–ХХI.
Galin (1929) ‘Teakombinat kultury’, Radyanskyj teatr, 4–5, p. 21.
Dzhivelegov, A. (1933) ‘Vazari i Italiya’ in Vazari Dzh. Zhizneopisaniya naibolee znamenityih zhivopistsev, vayateley i zodchih. Moscow, Leningrad: Academia, pp. 13–54.
Kvitka-Osnovyanenko, G. (1981) ‘Istoryya teatra v Kharkove’ in Kvitka-Osnov'yanenko G. Zibr. tvoriv: U 7 t., vol. 7. Kyiv: Naukova dumka, pp. 90–103.
Lazarevskiy, Al. (1901.) Ukrainskie istoricheskie melochi, vol. 1. Kyiv: n.p.
Lunacharskiy, A. (1933) ‘Predislovie’ in Vazari Dzh. Zhizneopisaniya naibolee znamenityih zhivopistsev, vayateley i zodchih, vol. 1. Moscow, Leningrad: Academia, pp. 7–9.
Peretcz, V. (1908) ‘Najblyzhchi zavdannya vyvchennya istoriyi ukrayinskoyi literatury’ in Zapysky Ukrayinskogo naukovogo tovarystva v Kyyevi, vol. 1, pp. 16–24.
‘Protokol zasidannya doslidcho-ideologichnogo byura ARKK vid 5 chervnya 1929 r.’, (1929) Nova generaciya, 6, pp. 59–64.
Rulin, P. (1929) ‘Zavdannya istoriyi ukrayinskogo teatru’inRichnyk ukrayinskogo teatralnogo muzeyu, pp. 9–40.
Florinskiy, T. (1900) Malorusskiy yazyik i ‘ukrayinsko-ruskiy’ literaturnyiy separatizm. Saint_Petersburg: n. p.
Schegolev, S. (1914) Sovremennoe ukrainstvo: ego proishozhdenie, rost i zadachi. Kyiv: Tip. t-va Kushnerev i K°.
Schegolev, S. (1912) Ukrainskoe dvizhenie kak sovremennyiy etap yuzhnorusskogo separatizma. Kyiv: n. p.
Efros, A. (1933) ‘Vazari— pisatel i istorik iskusstva’ in Vazari Dzh. Zhizneopisaniya naibolee znamenityih zhivopistsev, vayateley i zodchih, vol. 1. Moscow, Leningrad: Academia, pp. 55–98.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Олександр Клековкін
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.
