Вплив політичних подій на долі пам’ятників Рудольфа Вальдеця
DOI:
https://doi.org/10.31500/1992-5514.12.2016.179094Ключові слова:
скульптура, Рудольф Вальдець, пам’ятники, єпископ Й. Ю. Штросмаєр, кінні статуї, король Петро I Великий ВизволительАнотація
У статті розглядаються пам’ятники роботи Рудольфа Вальдеця (8 березня 1872 р., Крапина — 1 лютого 1929 р., Загреб), який, крім Роберта Франгеш-Михановича, був першим хорватським скульптором-модерністом. Розглянуто причини незавершеності пам’ятників єпископу Й. Ю. Штросмаєру в Загребі (комісія надала перевагу Івану Мештровичу поза конкурсом) і в Осієку. Головні причини такого рішення були пов’язані з релігійними, політичними і світоглядними аспектами, а не мистецькими чи естетичними уподобаннями. Це підтверджується прикладом статуї з Джаково роботи скульптора Мар’яна Сушака з Осієка за ескізом Вальдеця, на честь 750-річчя заснування Джаківської єпархії. Вальдець також створив дві кінних статуї короля Сербії Петра I Карагеоргійовича. Одну з них було встановлено у Великому Бечкереку (пізніше перейменований на Зренянін) у 1924 р., а іншу — у Бієліні у 1935 р. (хоча ліпну роботу було завершено ще 1927 р.). Обидві скульптури було демонтовано у 1941 р. під час німецької окупації Югославії. 2005 р. сербський скульптор Зоран Єздимирович поставив в Зреняніні кінну статую короля Петра I, практично ідентичну тій, що виконав Вальдець. 2009 р. у Бієліні було відновлено пам’ятник королю Петру І роботи Вальдеця. Таким чином можна зробити наступний висновок, що під впливом історичних подій пам’ятники зводилися, втрачалися і відновлювалися
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Енес Квін
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.
