Радикальний нонконформізм у середовищі київських митців кінця 1970‑х — першої половини 1980‑х
DOI:
https://doi.org/10.31500/1992-5514.12.2016.179080Ключові слова:
радикальний нонконформізм, «Бермудський трикутник», мистецтво України кінця 1970‑х — першої половини 1980‑хАнотація
Розглядається одна з форм нонконформізму київської хвилі кінця 1970‑х — початку 1980‑х — радикальний нонконформізм, що базувався на пошуках нових концептуальних орієнтацій, опосередковано пов’язаних з мистецькою практикою. Радикальний нонконформізм виявився у радикальних формах молодіжного мистецького тренду й був явищем виключно міським, космополітичним, орієнтувався на традицію мистецтва, пов’язаного з філософсько-інтелектуальними практиками, а його представників можна визнати провідниками нонконформізму «чистої ідеї». Наприкінці 1970‑х це були особистості, без звернення уваги на діяльність яких неможливо вважати історію цього напряму вичерпаною. Радикальний нонконформізм разом із «класичним нонконформізмом» становить своєрідну пару, без усвідомлення природи якої важко скласти цілісне уявлення про його онтологію
Посилання
Інтерв’ю автора з архітектором В. Дишлюком. 01.03.2016. — з архіву автора.
Шубинский В. Даниил Хармс: Жизнь человека на ветру. Москва: АСТ: CORPUS, 2015. 576 с.
Зенкин С. Гуманитарная классика: между наукой и литературой. Работы о теории. Москва: НЛО, 2012.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Леся Смирна
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.