Вітчизняна кераміка повоєнного періоду: Шлях від радянської доктрини до європейської
DOI:
https://doi.org/10.31500/1992-5514.12.2016.179072Ключові слова:
кераміка, декоративно-ужиткове мистецтво, соцреалізмАнотація
Для усвідомлення процесів, які відбувалися в сфері керамічного мистецтва України 1940–1960‑х особливого значення набуває аналіз та узагальнення творчих здобутків художників в умовах, коли будь-які формальні пошуки сприймались як антирадянщина. Формотворення та образотворення у кераміці зазначеного періоду, що не збігалося з поняттями офіційного мистецького процесу, керівництвом та художніми радами не допускалося й засуджувалося. Та природний потяг митця до новаторства, до пошуку нових шляхів, до технологічних, формотворчих і орнаментальних експериментів найяскравіше проявився у сфері декоративно-ужиткового мистецтва, де ідеологічний контроль не був таким тотальним як в живопису чи скульптурі. Але кераміка була мистецтвом універсальним і легко переймала виражальні засоби скульптури, графіки та живопису і тому стала улюбленим видом художньої творчості для художників-новаторів, які «тікали в керамотворчість» (О. Р.) з лабет офіціозних живопису та скульптури.
Художники-керамісти вбачали джерелом творчих пошуків глибини народного мистецтва і знаходили в них новітні оригінальні вирішення. Завдяки зміцненню матеріально-технічної бази керамічних підприємств кваліфікованим мистецьким кадрам, вдалим технологічним здобуткам, художня кераміка України наприкінці 1960‑х здобула велику популярність і визнання не лише в Україні, а й в інших союзних республіках.
Посилання
Бутник-Сіверський Б. С. Українське радянське народне мистецтво (1941–1967). Київ: Вид-во АН УРСР, 1970. 216 с.
Бутнік-Сіверський Б. Український радянський сувенір. Київ: Наукова думка, 1972. 232 с.
Велигодская Н., Жоголь Л. Декоративное искусство Украинской ССР. Москва: Советский художник, 1986. 192 с.
Велигодская Н. Показывают художники западных областей Украины // Декоративное искусство СРСР. 1981. № 6–С. 37–39.
Голубець О. М. Львівська кераміка / АН УРСР, Львівське відділення Ін-ту мистецтвознав., фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. Київ: Наукова думка, 1991. 120 с.
Голубець О. М. Мистецтво ХХ століття: Український шлях. Львів: Колір ПРО, 2012. 200 с.
Данилейко В. Народне мистецтво, його вивчення і поступ // Образотворче мистецтво. Київ, 1991. № 6. С. 1–3; Данилейко В. О живіте, народні ремесла! // Зоря Полтавщини. 1988. 14–17 лип.
Данилейко В. Працюйте, художні промисли! // Зоря Полтавщини. 1989. 24–25 січ.
Жоголь Л. Є. Декоративне мистецтво в інтер’єрі житла. Київ: Будівельник. 1973. 112 с.
Захарчук-Чугай Р. Из опыта изучения и работы с народными мастерами // Народное искусство и современная культура. Проблемы сохранения и развития традиций: материалы Всесоюз. с междунар. участием науч.-творч. конфер. Москва, 1991. С. 293–298.
Зіненко Т. М. Симпозіуми художньої кераміки України кінця ХХ — початку ХХІ століття як явище сучасної культури: дис. … канд. мистецтвознав.: 26.00.01. Київ, 2014.
Кара-Васильєва Т. В., Чегусова З. А. Декоративне мистецтво України ХХ століття: у пошуках «великого» стилю. Київ: Либідь, 2005. 280 с.
Клименко О. О. Народна кераміка Опішні (до проблем традицій та інновацій у народних художніх промислах): дис. … канд. мистецтвознав.: 17.00.06. Львів, 1995.
Крутенко Н. Поетичний світ Олександри Селюченко // Українська керамологія:
нац. культурологічний щоріч.: наук. зб. Київ: Молодь; Опішне: Українське народознавство, 1993. Кн. 1. С. 432–436.
Крутенко Н. Українські обереги // Образотворче мистецтво. Київ, 1991. № 3.
Лащук Ю. Українське гончарство — феномен народного мистецтва слов’янського світу // Українське гончарство: нац. культуролог. щоріч.: наук. зб. за минулі літа. Київ: Молодь; Опішне: Українське народознавство, 1993. Кн. 1. С. 371–379.
Сморж Л. Завтрашній день опішнянської кераміки // Народна творчість та етнографія. 1968. № 4. С. 47–52.
Сморж Л. Роль мистецтва в гармонізації і духовному оздоровленні сучасної людини // Українське гончарство: нац. культуролог. щоріч.: наук. зб. Київ: Молодь; Опішне: Українське народознавство, 1993. Кн. 1. С. 94–104; Пошивайло О. Гончарні осередки України: від зеніту до заходу // Український керамологічний журнал. 2002. № 4. С. 3–8.
Пошивайло О. Гончарство як індикатор етносуспільних пріоритетів // Український керамологічний журнал. 2004. № 1. С. 7–14.
Пошивайло О. Етнографія українського гончарства: Лівобережна Україна. Київ: Молодь, 1993. 404 с.
Пошивайло О. Збереження визначних центрів народної художньої культури українців: уроки історії і шлях реанімації // Українська керамологія: нац. наук. щоріч. Опішне: Українське народознавство, 2002. Кн. 2. С. 5–11.
Пошивайло О. Консервація і реставрація гончарських раритетів в Україні // Український керамологічний журнал. 2004. № 2/3. С. 7–22.
Пошивайло О. Спадкоємність гончаротворення України // Український керамологічний журнал. 2002. № 2. С. 5–10.
Пошивайло О. Зберегти надбання українського гончарства // Українське гончарство: нац. культурологічний щоріч. Київ: Молодь; Опішне: Українське народознавство, 1993. Кн. 1. С. 82–93.
Роготченко О. Керамічна веселка // Вечірній Київ. 1970. № 188. С. 3.
Роготченко О. Народні таланти. Майстер кераміки Володимир Борозенець // Народна творчість та етнографія. 1983. № 1. С. 36–38.
Романова Т. Експериментальна майстерня Ніни Федорової. Творчий осередок: до 100‑річчя Ніни Федорової. Київ: НьюТон Продакшн, 2007. 48 с.
Ханко В. Дух порцеляни Івана Віцька // Образотворче мистецтво. 2000. № 1/2. С. 92–93.
Шмагало Р. Гончарний промисел і підприємництво: погляд крізь століття // Народознавчі зошити. Львів, 2004. № 1/2. С. 110–115.
Школьна О. В. Фарфор-фаянс України ХХ століття: інфраструктура галузі, пром. та економ. політика, організаційно-творчі процеси: у 2 кн. Київ: День печати, 2013. Кн. 2: Історія виробництв (середини XVII — початку ХХІ ст.): табл., реєстр імен провідних майстрів галузі. 400 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Олексій Роготченко
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.